До безпеки України через солідарність: виклики для етичного підходу у сфері безпеки та міжнародного права

Аналітичний центр УКУ продовжує серію з семи тематичних обговорень у межах проєкту «Етичний підхід до формування публічних політик». Метою дискусій є консультації з експертами/-ками та впливовцями/-ицями щодо застосування етичного підходу в публічній політиці та удосконалення інструменту етичної перевірки публічних політик. Міжгалузева команда експертів/-ок розробила цей інструмент, спираючись на законотворчість 2014-2022 рр. щодо тимчасово окупованих територій України. Предметом третьої розмови став етичний підхід до політик безпеки та міжнародного права.

Етичний підхід до розробки публічних політик є актуальним з огляду на євроінтеграційний курс України, адже близький до прагнення європейських держав-партнерок України гуманізувати публічне управління на національному та міждержавному рівнях. Народний депутат України Олексій Жмеренецький згадав зокрема тезу економістки Маріани Маццукато про те, що нині держава має стати замовником траєкторії руху суспільства та стимулювати бажану поведінку, яка приносить на користь всьому суспільству, а не егоїстичну поведінку, яка йому шкодить (наприклад, руйнує екосистему). Завдання держави – слідкувати за тим, щоб загальний вектор її розвитку залишався людиноцентричним.

Ольга Резнікова, кандидатка економічних наук, завідувачка відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень, зазначила, що «у розробці рекомендацій для України потрібно враховувати ті принципи та цінності, які вже напрацьовані та визначені, наприклад, в Конституції України, чи в Концепції забезпечення національної системи стійкості». Водночас «ми маємо думати не лише про ті цінності, які напрацьовує наше суспільство, а й про те, наскільки вони узгоджуються з цінностями, якими послуговується ЄС у своїй законодавчій сфері», – додала Ірина Сушко, виконавча директорка та провідна експертка з управління кордонами та міграцією ГО «Європа без бар’єрів». Тому інструмент етичної перевірки публічних політик, запропонований командою Аналітичного центру УКУ, опирається на вісім універсальних цінностей, які враховують і український контекст, і основоположні цінності ЄС.

Включеність до європейського політичного простору вимагає роботи над узгодженням понятійного апарату. Зважаючи на тяглість радянської традиції у формуванні української термінології, деякі ключові поняття, якими оперують в англомовному середовищі та в офіційних документах, досі не мають адекватних відповідників в українській мові. Наприклад, обидва терміни «policy» і «politics» перекладаються українською як «політика», втрачаючи нюансованість своїх значень. Олена Захарова, засновниця Центру громадських ініціатив «Ідеї змін», вказала на потребу звільнення від попередніх термінологічних рамок: «Хоча ми далеко відійшли від радянської спадщини, багато фреймів ще залишилися та відчуваються. Відійти від них – це дуже складна робота. Розглянемо термін “public servant”: у нас це державний службовець, а в європейській системі координат – людина, яка слугує суспільству». Водночас розробка словника не має зводитись до локалізації англомовних термінів – потрібно також винаходити власні слова.

Крім того, важливим є суспільний консенсус. На думку дискутантів/-ок, цінності матимуть об’єднавчий потенціал за умови, якщо суспільство дійде згоди щодо їхнього тлумачення. Ольга Резнікова зауважила, що на відміну від цінності людського життя чи гідності, інтуїтивне розуміння яких існує у більшості людей, субсидіарність, наприклад, – не є загальновідомим поняттям. Проте, вона є невід’ємним принципом демократичного процесу, тож виникає питання: як доносити її значення суспільству повною мірою? Остап Кривдик, асоційований експерт АЦ УКУ, переконаний, що вироблення експертного знання передбачає певний рівень складнощів, який і дозволяє творити нові смисли: «Експертність – це дуже стиснутий, сконцентрований зміст, часто не зрозумілий людям без філософської освіти, чи людям, які не залучені до публічних політик». Тому не слід уникати складних понять, натомість варто працювати над їхньою конкретизацією та пошуком спільних визначень, що є однією із задач етичного підходу, ініційованого АЦ УКУ.

Визначення цінностей, які задовольнять усі суспільні групи, може бути складним та створювати конфлікти, але вибудовувати спільну візію щодо майбутнього держави можливо лише домовляючись. Оксана Кулаковська, директорка АЦ УКУ, пропонує розглядати зону конфлікту як привід для початку такої розмови. Олексій Жмеренецький нагадав, що найбільш балакучими утвореннями в історії людства були давньогрецькі поліси: громадяни полісів творили їхню політику у щирих і запеклих дискусіях, тим самим інтелектуально просуваючи суспільство вперед. Аби досягти порозуміння шляхом публічних обговорень, до них слід включати голоси тих суспільних груп, на які спрямований вплив політики, що розробляється. «При створенні конкретного нормативного акту важливою є комунікація. Треба комунікувати з кожною спільнотою, і доносити розуміння тією мовою і тими цінностями, які важливі саме для них», – зазначив Денис Чистіков, заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим.

Проблеми, спричинені війною росії проти України, матимуть тривалі наслідки, тож експерти/-ки закликають починати розмірковувати над їхнім вирішенням. «Ми будемо бачити запит не тільки на безпеку, але і на справедливість, на милосердя, на ці базові цінності, які вже зараз мають бути закладені в нашому законодавстві», – вважає Ігор Козловський, релігієзнавець, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України та академічний керівник проєкту. Попри виправдане бажання українського народу негайно та суворо покарати російських злочинців, цей процес повинен відбуватись у правовому полі: винні мають постати перед справедливим судом, оскільки Україна не віддзеркалює дії росії, а відстоює власні цінності.

Однак справедливість та милосердя є полем для потенційних різночитань, приклад якого навела Олена Захарова. Вона зауважила, що у період війни до 24 лютого в контексті реінтеграції рідко вживався термін «колаборанти». Після повномасштабного вторгнення росії ця проблема стала набагато ширшою, і з нею доведеться працювати в процесі перехідного правосуддя. Тож як в цій ситуації узгодити цінності справедливості та милосердя? Спираючись на європейський досвід, можна скористатись підходом «moral justice», тобто моральною справедливістю. Згідно з ним, у кожному випадку суд чи інший уповноважений орган вирішує, чи був злочин зумовлений причинами, через які людина не могла його уникнути, наприклад, ризиком для її життя. Остап Кривдик припустив, що збалансовувати справедливість і милосердя можливо, беручи до уваги “півтони”: в залежності від конкретної ситуації якесь рішення буде більш милосердним і менш справедливим, а інше – менш милосердним і більш справедливим.

Учасники/-ці дискусії застерегли, що застосування етичного інструменту може викликати певні загрози. Передусім йдеться про небезпеку формального підходу до включення цінностей у законодавство: «Мімікрія – це удар по самих цінностях, тому що всі будуть говорити правильні речі, з формальної точки зору у нас будуть чудово прописані закони з вживанням правильного словника, але на виході це буде зовсім щось інше», – наголосив Євген Вілінський, дослідник та перший заступник голови Донецької облдержадміністрації (2015-2019). Зважаючи на гібридну війну, ймовірними є і маніпуляції результатами експертизи – групи людей з ворожими намірами до України можуть використовувати викривлені результати дослідження у власних інтересах, щоб дискредитувати українське законодавство.

До того ж, проблематично знайти достатню кількість експертів, які б викликали достатньо довіри у всіх учасників/-ць процесу розробки публічних політик. За спостереженням Ірини Сушко, довіра є критично важливою і для партнерів України з ЄС, тому було б добре поміркувати, чи не могла б вона стати ще однієї цінністю, яка б згуртовувала українське суспільство. Оксана Кулаковська, коментуючи фундаментальну роль довіри, уточнила, що довіра є радше умовою чи наслідком, а не моральною цінністю: «Довіра – це те, що вибудовується. Солідарність будується на довірі. Субсидіарність передбачає довіру між різними гілками влади».

Проєкт здійснюється Аналітичним центром УКУ за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED). Серія статей за результатами дискусій виходить в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Погляди учасників/-иць дискусії не обов’язково відображають позицію будь-якої зі згаданих партнерських організацій.

Меню

До безпеки України через солідарність: виклики для етичного підходу у сфері безпеки та міжнародного права

Аналітичний центр УКУ продовжує серію з семи тематичних обговорень у межах проєкту «Етичний підхід до формування публічних політик». Метою дискусій є консультації з експертами/-ками та впливовцями/-ицями щодо застосування етичного підходу в публічній політиці та удосконалення інструменту етичної перевірки публічних політик. Міжгалузева команда експертів/-ок розробила цей інструмент, спираючись на законотворчість 2014-2022 рр. щодо тимчасово окупованих територій України. Предметом третьої розмови став етичний підхід до політик безпеки та міжнародного права.

Етичний підхід до розробки публічних політик є актуальним з огляду на євроінтеграційний курс України, адже близький до прагнення європейських держав-партнерок України гуманізувати публічне управління на національному та міждержавному рівнях. Народний депутат України Олексій Жмеренецький згадав зокрема тезу економістки Маріани Маццукато про те, що нині держава має стати замовником траєкторії руху суспільства та стимулювати бажану поведінку, яка приносить на користь всьому суспільству, а не егоїстичну поведінку, яка йому шкодить (наприклад, руйнує екосистему). Завдання держави – слідкувати за тим, щоб загальний вектор її розвитку залишався людиноцентричним.

Ольга Резнікова, кандидатка економічних наук, завідувачка відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень, зазначила, що «у розробці рекомендацій для України потрібно враховувати ті принципи та цінності, які вже напрацьовані та визначені, наприклад, в Конституції України, чи в Концепції забезпечення національної системи стійкості». Водночас «ми маємо думати не лише про ті цінності, які напрацьовує наше суспільство, а й про те, наскільки вони узгоджуються з цінностями, якими послуговується ЄС у своїй законодавчій сфері», – додала Ірина Сушко, виконавча директорка та провідна експертка з управління кордонами та міграцією ГО «Європа без бар’єрів». Тому інструмент етичної перевірки публічних політик, запропонований командою Аналітичного центру УКУ, опирається на вісім універсальних цінностей, які враховують і український контекст, і основоположні цінності ЄС.

Включеність до європейського політичного простору вимагає роботи над узгодженням понятійного апарату. Зважаючи на тяглість радянської традиції у формуванні української термінології, деякі ключові поняття, якими оперують в англомовному середовищі та в офіційних документах, досі не мають адекватних відповідників в українській мові. Наприклад, обидва терміни «policy» і «politics» перекладаються українською як «політика», втрачаючи нюансованість своїх значень. Олена Захарова, засновниця Центру громадських ініціатив «Ідеї змін», вказала на потребу звільнення від попередніх термінологічних рамок: «Хоча ми далеко відійшли від радянської спадщини, багато фреймів ще залишилися та відчуваються. Відійти від них – це дуже складна робота. Розглянемо термін “public servant”: у нас це державний службовець, а в європейській системі координат – людина, яка слугує суспільству». Водночас розробка словника не має зводитись до локалізації англомовних термінів – потрібно також винаходити власні слова.

Крім того, важливим є суспільний консенсус. На думку дискутантів/-ок, цінності матимуть об’єднавчий потенціал за умови, якщо суспільство дійде згоди щодо їхнього тлумачення. Ольга Резнікова зауважила, що на відміну від цінності людського життя чи гідності, інтуїтивне розуміння яких існує у більшості людей, субсидіарність, наприклад, – не є загальновідомим поняттям. Проте, вона є невід’ємним принципом демократичного процесу, тож виникає питання: як доносити її значення суспільству повною мірою? Остап Кривдик, асоційований експерт АЦ УКУ, переконаний, що вироблення експертного знання передбачає певний рівень складнощів, який і дозволяє творити нові смисли: «Експертність – це дуже стиснутий, сконцентрований зміст, часто не зрозумілий людям без філософської освіти, чи людям, які не залучені до публічних політик». Тому не слід уникати складних понять, натомість варто працювати над їхньою конкретизацією та пошуком спільних визначень, що є однією із задач етичного підходу, ініційованого АЦ УКУ.

Визначення цінностей, які задовольнять усі суспільні групи, може бути складним та створювати конфлікти, але вибудовувати спільну візію щодо майбутнього держави можливо лише домовляючись. Оксана Кулаковська, директорка АЦ УКУ, пропонує розглядати зону конфлікту як привід для початку такої розмови. Олексій Жмеренецький нагадав, що найбільш балакучими утвореннями в історії людства були давньогрецькі поліси: громадяни полісів творили їхню політику у щирих і запеклих дискусіях, тим самим інтелектуально просуваючи суспільство вперед. Аби досягти порозуміння шляхом публічних обговорень, до них слід включати голоси тих суспільних груп, на які спрямований вплив політики, що розробляється. «При створенні конкретного нормативного акту важливою є комунікація. Треба комунікувати з кожною спільнотою, і доносити розуміння тією мовою і тими цінностями, які важливі саме для них», – зазначив Денис Чистіков, заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим.

Проблеми, спричинені війною росії проти України, матимуть тривалі наслідки, тож експерти/-ки закликають починати розмірковувати над їхнім вирішенням. «Ми будемо бачити запит не тільки на безпеку, але і на справедливість, на милосердя, на ці базові цінності, які вже зараз мають бути закладені в нашому законодавстві», – вважає Ігор Козловський, релігієзнавець, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України та академічний керівник проєкту. Попри виправдане бажання українського народу негайно та суворо покарати російських злочинців, цей процес повинен відбуватись у правовому полі: винні мають постати перед справедливим судом, оскільки Україна не віддзеркалює дії росії, а відстоює власні цінності.

Однак справедливість та милосердя є полем для потенційних різночитань, приклад якого навела Олена Захарова. Вона зауважила, що у період війни до 24 лютого в контексті реінтеграції рідко вживався термін «колаборанти». Після повномасштабного вторгнення росії ця проблема стала набагато ширшою, і з нею доведеться працювати в процесі перехідного правосуддя. Тож як в цій ситуації узгодити цінності справедливості та милосердя? Спираючись на європейський досвід, можна скористатись підходом «moral justice», тобто моральною справедливістю. Згідно з ним, у кожному випадку суд чи інший уповноважений орган вирішує, чи був злочин зумовлений причинами, через які людина не могла його уникнути, наприклад, ризиком для її життя. Остап Кривдик припустив, що збалансовувати справедливість і милосердя можливо, беручи до уваги “півтони”: в залежності від конкретної ситуації якесь рішення буде більш милосердним і менш справедливим, а інше – менш милосердним і більш справедливим.

Учасники/-ці дискусії застерегли, що застосування етичного інструменту може викликати певні загрози. Передусім йдеться про небезпеку формального підходу до включення цінностей у законодавство: «Мімікрія – це удар по самих цінностях, тому що всі будуть говорити правильні речі, з формальної точки зору у нас будуть чудово прописані закони з вживанням правильного словника, але на виході це буде зовсім щось інше», – наголосив Євген Вілінський, дослідник та перший заступник голови Донецької облдержадміністрації (2015-2019). Зважаючи на гібридну війну, ймовірними є і маніпуляції результатами експертизи – групи людей з ворожими намірами до України можуть використовувати викривлені результати дослідження у власних інтересах, щоб дискредитувати українське законодавство.

До того ж, проблематично знайти достатню кількість експертів, які б викликали достатньо довіри у всіх учасників/-ць процесу розробки публічних політик. За спостереженням Ірини Сушко, довіра є критично важливою і для партнерів України з ЄС, тому було б добре поміркувати, чи не могла б вона стати ще однієї цінністю, яка б згуртовувала українське суспільство. Оксана Кулаковська, коментуючи фундаментальну роль довіри, уточнила, що довіра є радше умовою чи наслідком, а не моральною цінністю: «Довіра – це те, що вибудовується. Солідарність будується на довірі. Субсидіарність передбачає довіру між різними гілками влади».

Проєкт здійснюється Аналітичним центром УКУ за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED). Серія статей за результатами дискусій виходить в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Погляди учасників/-иць дискусії не обов’язково відображають позицію будь-якої зі згаданих партнерських організацій.