Menu

(Українська) Результати дослідження “Українські та кримськотатарські студії у світі”

(Українська) Нас цікавить, де і як відбувається творення й поширення академічного знання про Україну, українців і кримських татар. Отож основний фокус цього дослідження – навчальні та дослідницькі програми з українських і кримськотатарських студій у закладах вищої освіти чи інших академічних установах. Проте ми також згадаємо асоціації українських студій (які видають тематичні журнали, організовують конференції, підтримують науковців тощо) та деякі позаакадемічні ініціативи (як-от неформальні розмовні клуби з української мови). Це дослідження не є кількісно репрезентативним, але дає змогу побачити різноманіття тематичних напрямків і форматів українських і кримськотатарських студій у різних країнах світу, а також інші особливості їхньої діяльності (про обмеження дослідження детальніше в наступному розділі).

(Українська) Установи й організації, представлені в цьому звіті, провадять освітню й наукову діяльність у різноманітних напрямках: економіка, історія, культура, міжнародні відносини, література, мова, політика. Найпопулярнішим напрямком серед українських студій, що увійшли до нашого переліку, є мовні студії. Зазначимо, що це не обов’язково означає, що українська мова у світовій академії є популярнішою галуззю за, до прикладу, українські політичні студії: мовні студії в закордонних університетах – це часто не окремі навчальні програми, а додаткові або вибіркові курси для студентів різних гуманітарних спеціальностей (тобто менш масштабні чи впливові проєкти, ніж окремі бакалаврські або магістерські програми, кількість яких значно менша).

(Українська) Найчисленнішими в нашому переліку є українські студії в Канаді, США, Німеччині – країнах, де також одні з найбільших у світі українські діаспори. Однак навряд чисельність українського населення в країні є єдиним фактором поширення там українських студій (до прикладу, у Білорусі, Молдові чи Росії, попри численні українські діаспори, важко знайти активні українознавчі інституції). Водночас США, Канада, Німеччина як країни “глобальної півночі” домінують у відтворенні (академічного) знання у світі, а відтак ще одним фактором може бути більший доступ до економічних та інших ресурсів наукової спільноти загалом та українознавчої зокрема. Якщо в певному університеті немає ані українських/кримськотатарських студій як окремої програми, ані вивчення української/кримськотатарської історії, культури чи мови в межах іншого напрямку (наприклад, східноєвропейських чи слов’янських студій), це не означає, що в цьому закладі Україну чи кримських татар не вивчають взагалі. На сайтах багатьох університетів можна знайти інформацію про окремі події (як-от лекції українських вчених чи покази фільмів кримськотатарських режисерів) або окремі (короткотривалі) дослідницькі проєкти3 з цієї тематики. Однак подібні заходи залишаються поза фокусом цього дослідження – тут нас цікавлять передусім довготривалі/регулярні навчальні або дослідницькі програми. Окрім формування бази даних осередків українських і кримськотатарських студій за межами України, ми також окреслюємо перспективи й можливості подальших досліджень, які допоможуть глибше проаналізувати специфіку студій у різних країнах, їхні можливості та труднощі.

Дослідники матеріалу

(Українська) Олена Гуленок