Людина як цінність в економіці: етичний підхід до економічної політики

Аналітичний центр УКУ продовжує серію з семи тематичних обговорень у межах проєкту «Етичний підхід до формування публічних політик». Метою дискусій є консультації з експертами/-ками та впливовцями/-ицями щодо застосування етичного підходу в публічній політиці та удосконалення інструменту етичної перевірки публічних політик. Міжгалузева команда експертів/-ок розробила цей інструмент, спираючись на законотворчість 2014-2022 рр. щодо тимчасово окупованих територій України. Предметом п’ятої дискусії став етичний підхід в економічній політиці.

Переклад етичних принципів та цінностей на мову цифр є постійним викликом для економічної політики будь-якої країни. Виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук підкреслив, що українські економісти/-ки відчувають потребу у певних орієнтирах чи системах цінностей, бо стандартних метрик, якими вони користуються, недостатньо для збалансованих рішень в економічній політиці. Скажімо, якщо показником економічного добробуту країни вважати лише рівень зростання ВВП, то “китайське диво” дійсно виглядатиме як беззаперечний успіх. Але у такому разі поза нашою увагою залишиться ціна досягнення високих темпів зростання – системні обмеження прав і свобод громадян/-ок та втрата балансу національної економіки в довгостроковій перспективі. 

Етичні міркування не чужі для економічної науки. Як зауважив Дмитро Ливч, голова правління EasyBusiness, співзасновник Центру економічного відновлення, економіка щодня тісно перетинається з етикою. Як приватні особи – підприємці/-иці чи громадяни/-ки – ми щодня спираємося на етику для прийняття економічних рішень та взаємодіємо в економічних процесах: працюємо, споживаємо, створюємо додану вартість, користуємось суспільними благами тощо. Ціннісні орієнтири працюють в економічних системах, але опосередковано та неявно, що Дмитро Боярчук проілюстрував прикладами з аналізу  податкових судових справ Європейського Союзу та порівняння їх з українським досвідом. Так, незалежно від масштабу порушення, українська податкова та митна система може просто зупинити діяльність підприємства, спричинивши значні збитки, тоді як в європейській судовій практиці застосовується принцип пропорційності, який передбачає співмірне зі скоєним проступком покарання. 

Учасники/-ці дискусії погодились, що підвищення якості українських публічних політик неможливе без визначення спільної візійної рамки та цілей, яких ми як держава хочемо досягти. А наступним кроком вдосконалення політичного процесу може стати використання доказового підходу: “Перед тим як переходити до етичних інструментів, нам для початку потрібно побудувати політику, базовану на даних (evidence-based policymaking). Потім в цей процес ми можемо інтегрувати додаткові інструменти, які говорять нам вже більше не про результат, не про ефект, а про відповідність тим чи іншим нормам моралі і принципам”, – зазначив Дмитро Ливч. Як в такому разі узгоджувати засадничий рівень з практичним ціннісним оцінюванням? Оксана Кулаковська, директорка АЦ УКУ, описала цей процес на прикладі принципу субсидіарності: “Якщо ми погоджуємо, що рівний доступ і рівна відповідальність для нас всіх є загальноприйнятою цінністю, то тоді ми це предметно шукаємо в рішенні, яким би воно не було, в рамках політики будь-якого рівня – від місцевої до національної. Якщо ми погоджуємося на принципі субсидіарності, то передусім продукувати рішення, брати відповідальність за їхнє впровадження мають органи місцевого самоврядування. І тільки коли бракує їхніх повноважень, ресурсу, чи функціоналу, тоді це може підніматися на рівень держави. Тобто йдеться про правила, і ці правила можуть враховуватись в різних рішеннях, якими б вони не були”.

Ганна Гребеннікова, координаторка проєктів АЦ УКУ, вказала, що одним із ключових ціннісних орієнтирів українського суспільства є людиноцентризм. Його проголошує Стаття 3 Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави”. Ігор Козловський, релігієзнавець, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України та академічний керівник проєкту, уточнив, що людина має бути не лише об’єктом державної політики, але й не втрачати суб’єктності, тобто мати простір та умови для активної позиції. Тож враховуючи згадані у Конституції пріоритети, ціннісні орієнтації вільної людини стали основою для міркувань в межах проєкту.

Для команди АЦ УКУ було важливо обговорити про оновлений етичний горизонт 2022 року, бо, як зазначила Ганна Гребеннікова, етична трансформація відбувається не лише в суспільстві – переглядаються і деякі зі стратегічних цілей, заявлених для економічного розвитку України. Прем’єр-міністр України у 2005-2006 роках Юрій Єхануров додав, що війна в Україні вплине і на європейську етичну систему: багато цінностей будуть серйозно переосмислені. На динамічність етичних принципів звернув увагу і заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло: “Етика – це поняття суб’єктивне, і її формулювання суттєво залежатиме від ідентичності, тобто від ідентифікації належності особи до тієї чи іншої групи, і від довіри, тобто від передбачуваності поведінки інших груп. Війна впливає на склад соціальних груп: люди переміщуються і в територіальному, і в професійному вимірі, і у контексті доходів”. Окрім того, у воєнний період на перший план виходять цінності безпеки, а цінність людського життя навпаки може зменшуватись. У риториці, що визначає етичними будь-які дії заради перемоги, Ярослав Жаліло вбачає ризики для впровадження етичних підходів.

Аби Стаття 3 Конституції України про людину як соціальну цінність виконувалась, а цінності та принципи втілювались у всі складові державної політики, між державою і громадянським суспільством, бізнесом і владою, повинен відбуватись діалог. “У цьому діалозі якраз формуються ті баланси, які відповідають національним інтересам, консолідації, стабільності та розвитку. І ми в рамках трипартизму, об’єднуючи уряд, профспілки та роботодавців, співпрацюємо з міжнародними структурами, передусім з Міжнародною організацією праці, задля зміцнення діалогу”, – розповів Анатолій Кінах, прем’єр-міністр України (2001-2002), міністр економіки (2007) та поточний президент Українського союзу промисловців і підприємців. Зрештою, після перемоги настане етап, коли українцям/-кам треба буде домовитись щодо нових пріоритетів, і  неформальний суспільний договір мусить бути переглянутий на користь більш етичних та людиноцентричних практик.

Проєкт здійснюється Аналітичним центром УКУ за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED). Серія статей за результатами дискусій виходить в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Погляди учасників/-иць дискусії не обов’язково відображають позицію будь-якої зі згаданих партнерських організацій.



Меню

Людина як цінність в економіці: етичний підхід до економічної політики

Аналітичний центр УКУ продовжує серію з семи тематичних обговорень у межах проєкту «Етичний підхід до формування публічних політик». Метою дискусій є консультації з експертами/-ками та впливовцями/-ицями щодо застосування етичного підходу в публічній політиці та удосконалення інструменту етичної перевірки публічних політик. Міжгалузева команда експертів/-ок розробила цей інструмент, спираючись на законотворчість 2014-2022 рр. щодо тимчасово окупованих територій України. Предметом п’ятої дискусії став етичний підхід в економічній політиці.

Переклад етичних принципів та цінностей на мову цифр є постійним викликом для економічної політики будь-якої країни. Виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук підкреслив, що українські економісти/-ки відчувають потребу у певних орієнтирах чи системах цінностей, бо стандартних метрик, якими вони користуються, недостатньо для збалансованих рішень в економічній політиці. Скажімо, якщо показником економічного добробуту країни вважати лише рівень зростання ВВП, то “китайське диво” дійсно виглядатиме як беззаперечний успіх. Але у такому разі поза нашою увагою залишиться ціна досягнення високих темпів зростання – системні обмеження прав і свобод громадян/-ок та втрата балансу національної економіки в довгостроковій перспективі. 

Етичні міркування не чужі для економічної науки. Як зауважив Дмитро Ливч, голова правління EasyBusiness, співзасновник Центру економічного відновлення, економіка щодня тісно перетинається з етикою. Як приватні особи – підприємці/-иці чи громадяни/-ки – ми щодня спираємося на етику для прийняття економічних рішень та взаємодіємо в економічних процесах: працюємо, споживаємо, створюємо додану вартість, користуємось суспільними благами тощо. Ціннісні орієнтири працюють в економічних системах, але опосередковано та неявно, що Дмитро Боярчук проілюстрував прикладами з аналізу  податкових судових справ Європейського Союзу та порівняння їх з українським досвідом. Так, незалежно від масштабу порушення, українська податкова та митна система може просто зупинити діяльність підприємства, спричинивши значні збитки, тоді як в європейській судовій практиці застосовується принцип пропорційності, який передбачає співмірне зі скоєним проступком покарання. 

Учасники/-ці дискусії погодились, що підвищення якості українських публічних політик неможливе без визначення спільної візійної рамки та цілей, яких ми як держава хочемо досягти. А наступним кроком вдосконалення політичного процесу може стати використання доказового підходу: “Перед тим як переходити до етичних інструментів, нам для початку потрібно побудувати політику, базовану на даних (evidence-based policymaking). Потім в цей процес ми можемо інтегрувати додаткові інструменти, які говорять нам вже більше не про результат, не про ефект, а про відповідність тим чи іншим нормам моралі і принципам”, – зазначив Дмитро Ливч. Як в такому разі узгоджувати засадничий рівень з практичним ціннісним оцінюванням? Оксана Кулаковська, директорка АЦ УКУ, описала цей процес на прикладі принципу субсидіарності: “Якщо ми погоджуємо, що рівний доступ і рівна відповідальність для нас всіх є загальноприйнятою цінністю, то тоді ми це предметно шукаємо в рішенні, яким би воно не було, в рамках політики будь-якого рівня – від місцевої до національної. Якщо ми погоджуємося на принципі субсидіарності, то передусім продукувати рішення, брати відповідальність за їхнє впровадження мають органи місцевого самоврядування. І тільки коли бракує їхніх повноважень, ресурсу, чи функціоналу, тоді це може підніматися на рівень держави. Тобто йдеться про правила, і ці правила можуть враховуватись в різних рішеннях, якими б вони не були”.

Ганна Гребеннікова, координаторка проєктів АЦ УКУ, вказала, що одним із ключових ціннісних орієнтирів українського суспільства є людиноцентризм. Його проголошує Стаття 3 Конституції України: “Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави”. Ігор Козловський, релігієзнавець, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України та академічний керівник проєкту, уточнив, що людина має бути не лише об’єктом державної політики, але й не втрачати суб’єктності, тобто мати простір та умови для активної позиції. Тож враховуючи згадані у Конституції пріоритети, ціннісні орієнтації вільної людини стали основою для міркувань в межах проєкту.

Для команди АЦ УКУ було важливо обговорити про оновлений етичний горизонт 2022 року, бо, як зазначила Ганна Гребеннікова, етична трансформація відбувається не лише в суспільстві – переглядаються і деякі зі стратегічних цілей, заявлених для економічного розвитку України. Прем’єр-міністр України у 2005-2006 роках Юрій Єхануров додав, що війна в Україні вплине і на європейську етичну систему: багато цінностей будуть серйозно переосмислені. На динамічність етичних принципів звернув увагу і заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло: “Етика – це поняття суб’єктивне, і її формулювання суттєво залежатиме від ідентичності, тобто від ідентифікації належності особи до тієї чи іншої групи, і від довіри, тобто від передбачуваності поведінки інших груп. Війна впливає на склад соціальних груп: люди переміщуються і в територіальному, і в професійному вимірі, і у контексті доходів”. Окрім того, у воєнний період на перший план виходять цінності безпеки, а цінність людського життя навпаки може зменшуватись. У риториці, що визначає етичними будь-які дії заради перемоги, Ярослав Жаліло вбачає ризики для впровадження етичних підходів.

Аби Стаття 3 Конституції України про людину як соціальну цінність виконувалась, а цінності та принципи втілювались у всі складові державної політики, між державою і громадянським суспільством, бізнесом і владою, повинен відбуватись діалог. “У цьому діалозі якраз формуються ті баланси, які відповідають національним інтересам, консолідації, стабільності та розвитку. І ми в рамках трипартизму, об’єднуючи уряд, профспілки та роботодавців, співпрацюємо з міжнародними структурами, передусім з Міжнародною організацією праці, задля зміцнення діалогу”, – розповів Анатолій Кінах, прем’єр-міністр України (2001-2002), міністр економіки (2007) та поточний президент Українського союзу промисловців і підприємців. Зрештою, після перемоги настане етап, коли українцям/-кам треба буде домовитись щодо нових пріоритетів, і  неформальний суспільний договір мусить бути переглянутий на користь більш етичних та людиноцентричних практик.

Проєкт здійснюється Аналітичним центром УКУ за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED). Серія статей за результатами дискусій виходить в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Погляди учасників/-иць дискусії не обов’язково відображають позицію будь-якої зі згаданих партнерських організацій.