Окуповані території і закон: яку країну ми будуємо? – Аналітичний центр УКУ представив результати дослідження

Яким є українське законодавство щодо тимчасово окупованих територій Криму і ОРДЛО? Чи ухвалені законодавчі акти можуть вирішити увесь спектр проблем, які виникають внаслідок гібридної війни Росії проти України? Та чому важливо переходити від реактивної політики «гасіння пожеж» до формування стратегічних цілей та вбудовування сталих політик щодо окупованих територій у загальну стратегію розвитку української держави?

Ці та інші питання обговорювали експерти Аналітичного центру УКУ під час презентації результатів дослідження «Окуповані території та закон: аудит законодавства щодо АР Крим та ОРДЛО у 2020–2014 рр.» 29 червня в прес-центрі Укрінформу.

Впродовж 7-ми років гібридної агресії Російської Федерації, нашою  нашою державою було ухвалено 177 нормативно-правових актів та 32 резолюції на міжнародному рівні, з яких 82 Закони України. Вони покликані у правовий спосіб вирішувати проблеми, спричинені окупацією. Однак, не завжди прийняття відповідного закону означає розуміння того, як вирішувати проблеми на практиці. Аналітичний центр УКУ провів аудит законодавчого поля, що стосується тимчасово окупованих територій та залучив понад 100 експертів – представників органів влади різних рівнів, громадянського суспільства, освіти, аналітичного кластеру – для того, аби проаналізувати чи ефективно працює законодавство України щодо окупованих територій, у якому контексті та якими практиками, а також розробити рекомендації щодо того, яких змін потребує в майбутньому.

«З проведеного дослідження коротко можемо виокремити 3 висновки: законодавча гілка влади в Україні веде активну роботу щодо розробки спеціального законодавства, спрямованого на боротьбу з російською агресією та її наслідками; існують позитивні практики законодавчого забезпечення військового спротиву в умовах гібридної війни (зокрема АТО, ООС); проте, нормотворча діяльність щодо тимчасово окупованих територій є здебільшого реактивною, не є системною та всеохопною, як того вимагає складна ситуація, а прийняті закони часто є результатом політичних домовленостей і компромісів», – підсумовує асоційований дослідник Аналітичного центру УКУ Остап Кривдик. Він додає, що важливо будувати політичний консенсус щодо цінностей на яких буде відбуватись реінтеграція і візії, яким має бути майбутнє цих територій.

«В Україні немає спільної стратегії, яка давала б відповідь на запитання: “Яку насправді країну ми будуємо?”. Як ми можемо сформувати ефективну економічну політику щодо окупованих територій без розуміння того, яку економічну стратегію в довшій перспективі має держава загалом. Або ж стало вирішувати спектр критичних соціальних питань, спричинених окупацією, якщо вони не складають частину загальної соціальної політики держави. Якщо ми будемо надалі залишатися в окремих тематичних полях обговорень, ми надалі будемо продовжувати генерувати реактивні рішення і формувати реактивні політики», – зазначає директорка Аналітичного центру УКУ Оксана Кулаковська.

Додамо, що дослідження відбувалось у період з серпня 2020 року по квітень 2021 року. На основі проведеного аудиту нормативно-правової бази за період 2014 – 2020 рр. було проведено 8 експертних дискусій за правилами Chatham House, під час яких понад 100 експертів з різних сфер дослідили загальний контекст, кращі практики вирішення питань окупації у певних сферах та запропонували можливі варіанти рішень для долання окреслених викликів у майбутньому. Опрацьовані закони стосуються таких тем: безпеки та міжнародного права, економічної та соціальної політик, освіти, ідентичності, свободи віросповідання та інформаційної безпеки. Результатом обговорень стали рекомендації експертів щодо того, яких змін і доповнень потребує законодавство України, що склали важливу частину комплексного звіту за результатами дослідження.   

Відео з презентації дослідження можна переглянути тут

Проєкт здійснюється за підтримки Національного фонду на підтримку демократії ( National Endowment for Democracy (NED) та Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Меню

Окуповані території і закон: яку країну ми будуємо? – Аналітичний центр УКУ представив результати дослідження

Яким є українське законодавство щодо тимчасово окупованих територій Криму і ОРДЛО? Чи ухвалені законодавчі акти можуть вирішити увесь спектр проблем, які виникають внаслідок гібридної війни Росії проти України? Та чому важливо переходити від реактивної політики «гасіння пожеж» до формування стратегічних цілей та вбудовування сталих політик щодо окупованих територій у загальну стратегію розвитку української держави?

Ці та інші питання обговорювали експерти Аналітичного центру УКУ під час презентації результатів дослідження «Окуповані території та закон: аудит законодавства щодо АР Крим та ОРДЛО у 2020–2014 рр.» 29 червня в прес-центрі Укрінформу.

Впродовж 7-ми років гібридної агресії Російської Федерації, нашою  нашою державою було ухвалено 177 нормативно-правових актів та 32 резолюції на міжнародному рівні, з яких 82 Закони України. Вони покликані у правовий спосіб вирішувати проблеми, спричинені окупацією. Однак, не завжди прийняття відповідного закону означає розуміння того, як вирішувати проблеми на практиці. Аналітичний центр УКУ провів аудит законодавчого поля, що стосується тимчасово окупованих територій та залучив понад 100 експертів – представників органів влади різних рівнів, громадянського суспільства, освіти, аналітичного кластеру – для того, аби проаналізувати чи ефективно працює законодавство України щодо окупованих територій, у якому контексті та якими практиками, а також розробити рекомендації щодо того, яких змін потребує в майбутньому.

«З проведеного дослідження коротко можемо виокремити 3 висновки: законодавча гілка влади в Україні веде активну роботу щодо розробки спеціального законодавства, спрямованого на боротьбу з російською агресією та її наслідками; існують позитивні практики законодавчого забезпечення військового спротиву в умовах гібридної війни (зокрема АТО, ООС); проте, нормотворча діяльність щодо тимчасово окупованих територій є здебільшого реактивною, не є системною та всеохопною, як того вимагає складна ситуація, а прийняті закони часто є результатом політичних домовленостей і компромісів», – підсумовує асоційований дослідник Аналітичного центру УКУ Остап Кривдик. Він додає, що важливо будувати політичний консенсус щодо цінностей на яких буде відбуватись реінтеграція і візії, яким має бути майбутнє цих територій.

«В Україні немає спільної стратегії, яка давала б відповідь на запитання: “Яку насправді країну ми будуємо?”. Як ми можемо сформувати ефективну економічну політику щодо окупованих територій без розуміння того, яку економічну стратегію в довшій перспективі має держава загалом. Або ж стало вирішувати спектр критичних соціальних питань, спричинених окупацією, якщо вони не складають частину загальної соціальної політики держави. Якщо ми будемо надалі залишатися в окремих тематичних полях обговорень, ми надалі будемо продовжувати генерувати реактивні рішення і формувати реактивні політики», – зазначає директорка Аналітичного центру УКУ Оксана Кулаковська.

Додамо, що дослідження відбувалось у період з серпня 2020 року по квітень 2021 року. На основі проведеного аудиту нормативно-правової бази за період 2014 – 2020 рр. було проведено 8 експертних дискусій за правилами Chatham House, під час яких понад 100 експертів з різних сфер дослідили загальний контекст, кращі практики вирішення питань окупації у певних сферах та запропонували можливі варіанти рішень для долання окреслених викликів у майбутньому. Опрацьовані закони стосуються таких тем: безпеки та міжнародного права, економічної та соціальної політик, освіти, ідентичності, свободи віросповідання та інформаційної безпеки. Результатом обговорень стали рекомендації експертів щодо того, яких змін і доповнень потребує законодавство України, що склали важливу частину комплексного звіту за результатами дослідження.   

Відео з презентації дослідження можна переглянути тут

Проєкт здійснюється за підтримки Національного фонду на підтримку демократії ( National Endowment for Democracy (NED) та Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.