Освіта як спільне благо та простір солідарності: етичні виклики в освітній політиці

Аналітичний центр УКУ продовжує серію з семи тематичних обговорень у межах проєкту «Етичний підхід до формування публічних політик». Метою дискусій є консультації з експертами/-ками та впливовцями/-ицями щодо застосування етичного підходу у публічній політиці та удосконалення інструменту етичної перевірки публічних політик. Міжгалузева команда експертів/-ок розробила цей інструмент, спираючись на законотворчість 2014-2022 рр. щодо тимчасово окупованих територій України. Друга дискусія циклу була присвячена освітній політиці України.

Освітня галузь є однією з найперспективніших для впровадження етичного підходу до вироблення публічних політик на думку учасників/-ць дискусії в Аналітичному центрі УКУ. Відповідаючи за інтелектуальне та ціннісне виховання нових поколінь, освітяни/-ки зацікавлені в тому, щоб універсальні цінності людства, яким вони навчають, працювали й у площині публічної політики України. 

За спостереженням дискутантів/-ок, війна росії проти України продемонструвала, як відсутність особистісної етичної основи та байдужість до гуманітарного знання – історії, філософії, літератури, культури – могли дезорієнтувати деяких громадян/-ок України, посилити ефективність дезінформаційних впливів та спотворити оцінку воєнних дій. Вміння кожного/-ї рефлексувати та оперувати етичними принципами у прийнятті особистих рішень є необхідним ресурсом для національної безпеки України. 

На переконання учасників⁄-иць дискусії, досягнення стратегічних цілей в освіті можливе, якщо кожна нова політична сила не буде перекреслювати попередні напрацювання, а сфера освіти залишатиметься одним із пріоритетів державної політики у воєнний час. Тому існує потреба в інструментах, що служитимуть запобіжниками для свавільних, непрозорих та недостатньо аргументованих рішень, а також допомагатимуть більш якісно описувати вплив рішень на бенефіціарів політик.

Ігор Козловський, релігієзнавець, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України та академічний керівник проєкту, наголосив на важливому принципові, який підтримали всі учасники/-ці дискусії: будь-яка держава створюється заради людини. На його думку, згадані в документі цінності не конфліктують з державою, оскільки вони є визнаними різними політичними силами та державними системами. Досягти балансу можливо, якщо держава буде враховувати та відстоювати ці універсальні цінності. 

Лілія Гриневич, міністерка освіти і науки України (2016-2019), зауважила, що в освітній сфері між цінностями різного порядку нерідко виникають конфлікти, і дискусія про те, яким благом вважати освіту – особистим чи суспільним – досі не завершена. Виразним прикладом невирішеного ціннісного конфлікту в системі освіти є навчання студентства за кордоном за державний кошт. Чи має держава, заплативши за навчання, зобов’язати студента/-ку повертатись працювати в Україну? Чи справедливою є ця ексклюзивна можливість? На думку Ольги Будник, Радниці – уповноваженої Президента України з питань Фонду Президента з підтримки освіти, науки та спорту, розробники/-ці політик постійно стикаються з конфліктом того, на чию користь приймати рішення: на користь держави чи громадянина/-ки? І, відповідно, кому потрібно віддавати більше відповідальності? Адже створити спільне благо можна у різний спосіб: держава може виконувати мінімальний набір функцій і віддати більше відповідальності громадянину/-ці, або забезпечити громадянина/-ку правами, можливостями, захистом, та надати великі соціальні пільги.

Іван Городиський, співзасновник Школи права УКУ та один з експертів проєкту, додав, що переосмислення потребує і підхід до державного замовлення. Наявність бюджетних місць у вищих навчальних закладах не лише виконує соціальну функцію, але й може вплинути на бажання молоді здобувати освіту в Україні. Проте, можливість безкоштовного навчання є одним із аргументів, який спрацює лише за умови належної якості освіти.

Оксана Кулаковська, директорка Аналітичного центру УКУ, зазначила, що для примирення конфліктуючих сторін та покращення взаємодії у процесі вироблення політик слід акцентувати на цінностях міжгрупової взаємодії. Створити методологію для включення цих цінностей в інструмент етичної перевірки публічних політик, аби закріпити спільні взаємоприйнятні правила поведінки, є важливою задачею проєкту Аналітичного центру. 

Олександр Головко, проректор з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, навів варіант вирішення конфліктів між цінностями: застосування принципу комплементарності, який зазвичай використовується для розв’язання протиріч у праві. Згідно з ним, для кожної конкретної ситуації, коли норми конкурують, обирається певний засадничий принцип, а інші принципи застосовують у тій частині, яка цьому не суперечить. Наприклад, взявши за основу принцип справедливості, слід застосовувати принцип рівності у тій частині, де він не суперечить принципу справедливості.

Учасники/-ці дискусії погодилися щодо того, що пропонуючи будь-які інструменти оцінки якості політичних рішень та застосовуючи їх, важливо передбачити запобіжники для суб’єктивності в експертних оцінюваннях. Так, Олег Шаров, генеральний директор директорату фахової передвищої, вищої освіти, зауважив, що існує ризик різних оцінок від різних експертів, і, як наслідок, їхня непорівнюваність. Втім, на думку Олени Масалітіної, віцеголови Ради ГО “Едкемп Україна”, застосування інструменту буде не більш суб’єктивним, ніж те спорадичне ухвалення політик, що існує зараз, а для верифікації експертних оцінок можна використовувати, наприклад, інструменти формувального оцінювання.

Сергій Горбачов, освітній омбудсмен України, та Іван Городиський зазначили, що ефективне застосування етичного інструменту неможливе без мотивації з боку розробників/-иць політик та їхньої готовності сприймати критику, обґрунтовувати мотивацію своїх рішень і відстоювати їх. Потрібно запустити мережу людей, які зможуть самі працювати з інструментом і навчати цьому інших. Рівноважливим є і суспільний запит. Олександр Елькін, голова Ради ГО “ЕдКемп Україна”, зауважив, що громадяни/-ки, які спостерігають за прийняттям рішень та відчувають безпосередній вплив політик, є драйвером для змін та творцями попиту в освітньому середовищі. Якщо вони дивитимуться на освітню політику як і ті, хто її формуватиме, запит на ціннісний підхід буде зростати. На думку Петра Коржевського, директора департаменту освіти і науки РОДА, тримати руку на пульсі суспільних змін і працювати над інструментом потрібно ще до появи усвідомленого запиту.

Чи можуть інститути освіти впливати на етичність вироблення публічних політик в Україні? Учасники/-ці дискусії підтримали думку, що університети могли б взяти на себе цю роль. Окрім освітньої та дослідницької, університет як інституція має унікальну місію: розуміти потреби, цілі та цінності суспільства та пропонувати зважені візії спільного розвитку. Втім, в Україні впродовж десятиліть політичні еліти не бачили користі у такій спроможності університетів. 

Дмитро Шеренговський, проректор з академічних питань та інтернаціоналізації УКУ, зазначив, що для УКУ етична рамка є важливою для публічного прийняття рішень та визначення стратегічних цілей. Якщо університети України і надалі будуть зосереджені на принциповому дотриманні внутрішніх політик та розвиватимуть автономність, університети мають потенціал бути суспільним медіатором – суб’єктом, що є незалежним майданчиком для сторін у політичному процесі, тримає у фокусі етичність процесу та шукає підходи до покращення якості діалогу влади з суспільством у виробленні політик.

Проєкт здійснюється Аналітичним центром УКУ за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED). Серія статей за результатами дискусій виходить в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Погляди учасників/-иць дискусії не обов’язково відображають позицію будь-якої зі згаданих партнерських організацій.

Меню

Освіта як спільне благо та простір солідарності: етичні виклики в освітній політиці

Аналітичний центр УКУ продовжує серію з семи тематичних обговорень у межах проєкту «Етичний підхід до формування публічних політик». Метою дискусій є консультації з експертами/-ками та впливовцями/-ицями щодо застосування етичного підходу у публічній політиці та удосконалення інструменту етичної перевірки публічних політик. Міжгалузева команда експертів/-ок розробила цей інструмент, спираючись на законотворчість 2014-2022 рр. щодо тимчасово окупованих територій України. Друга дискусія циклу була присвячена освітній політиці України.

Освітня галузь є однією з найперспективніших для впровадження етичного підходу до вироблення публічних політик на думку учасників/-ць дискусії в Аналітичному центрі УКУ. Відповідаючи за інтелектуальне та ціннісне виховання нових поколінь, освітяни/-ки зацікавлені в тому, щоб універсальні цінності людства, яким вони навчають, працювали й у площині публічної політики України. 

За спостереженням дискутантів/-ок, війна росії проти України продемонструвала, як відсутність особистісної етичної основи та байдужість до гуманітарного знання – історії, філософії, літератури, культури – могли дезорієнтувати деяких громадян/-ок України, посилити ефективність дезінформаційних впливів та спотворити оцінку воєнних дій. Вміння кожного/-ї рефлексувати та оперувати етичними принципами у прийнятті особистих рішень є необхідним ресурсом для національної безпеки України. 

На переконання учасників⁄-иць дискусії, досягнення стратегічних цілей в освіті можливе, якщо кожна нова політична сила не буде перекреслювати попередні напрацювання, а сфера освіти залишатиметься одним із пріоритетів державної політики у воєнний час. Тому існує потреба в інструментах, що служитимуть запобіжниками для свавільних, непрозорих та недостатньо аргументованих рішень, а також допомагатимуть більш якісно описувати вплив рішень на бенефіціарів політик.

Ігор Козловський, релігієзнавець, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України та академічний керівник проєкту, наголосив на важливому принципові, який підтримали всі учасники/-ці дискусії: будь-яка держава створюється заради людини. На його думку, згадані в документі цінності не конфліктують з державою, оскільки вони є визнаними різними політичними силами та державними системами. Досягти балансу можливо, якщо держава буде враховувати та відстоювати ці універсальні цінності. 

Лілія Гриневич, міністерка освіти і науки України (2016-2019), зауважила, що в освітній сфері між цінностями різного порядку нерідко виникають конфлікти, і дискусія про те, яким благом вважати освіту – особистим чи суспільним – досі не завершена. Виразним прикладом невирішеного ціннісного конфлікту в системі освіти є навчання студентства за кордоном за державний кошт. Чи має держава, заплативши за навчання, зобов’язати студента/-ку повертатись працювати в Україну? Чи справедливою є ця ексклюзивна можливість? На думку Ольги Будник, Радниці – уповноваженої Президента України з питань Фонду Президента з підтримки освіти, науки та спорту, розробники/-ці політик постійно стикаються з конфліктом того, на чию користь приймати рішення: на користь держави чи громадянина/-ки? І, відповідно, кому потрібно віддавати більше відповідальності? Адже створити спільне благо можна у різний спосіб: держава може виконувати мінімальний набір функцій і віддати більше відповідальності громадянину/-ці, або забезпечити громадянина/-ку правами, можливостями, захистом, та надати великі соціальні пільги.

Іван Городиський, співзасновник Школи права УКУ та один з експертів проєкту, додав, що переосмислення потребує і підхід до державного замовлення. Наявність бюджетних місць у вищих навчальних закладах не лише виконує соціальну функцію, але й може вплинути на бажання молоді здобувати освіту в Україні. Проте, можливість безкоштовного навчання є одним із аргументів, який спрацює лише за умови належної якості освіти.

Оксана Кулаковська, директорка Аналітичного центру УКУ, зазначила, що для примирення конфліктуючих сторін та покращення взаємодії у процесі вироблення політик слід акцентувати на цінностях міжгрупової взаємодії. Створити методологію для включення цих цінностей в інструмент етичної перевірки публічних політик, аби закріпити спільні взаємоприйнятні правила поведінки, є важливою задачею проєкту Аналітичного центру. 

Олександр Головко, проректор з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, навів варіант вирішення конфліктів між цінностями: застосування принципу комплементарності, який зазвичай використовується для розв’язання протиріч у праві. Згідно з ним, для кожної конкретної ситуації, коли норми конкурують, обирається певний засадничий принцип, а інші принципи застосовують у тій частині, яка цьому не суперечить. Наприклад, взявши за основу принцип справедливості, слід застосовувати принцип рівності у тій частині, де він не суперечить принципу справедливості.

Учасники/-ці дискусії погодилися щодо того, що пропонуючи будь-які інструменти оцінки якості політичних рішень та застосовуючи їх, важливо передбачити запобіжники для суб’єктивності в експертних оцінюваннях. Так, Олег Шаров, генеральний директор директорату фахової передвищої, вищої освіти, зауважив, що існує ризик різних оцінок від різних експертів, і, як наслідок, їхня непорівнюваність. Втім, на думку Олени Масалітіної, віцеголови Ради ГО “Едкемп Україна”, застосування інструменту буде не більш суб’єктивним, ніж те спорадичне ухвалення політик, що існує зараз, а для верифікації експертних оцінок можна використовувати, наприклад, інструменти формувального оцінювання.

Сергій Горбачов, освітній омбудсмен України, та Іван Городиський зазначили, що ефективне застосування етичного інструменту неможливе без мотивації з боку розробників/-иць політик та їхньої готовності сприймати критику, обґрунтовувати мотивацію своїх рішень і відстоювати їх. Потрібно запустити мережу людей, які зможуть самі працювати з інструментом і навчати цьому інших. Рівноважливим є і суспільний запит. Олександр Елькін, голова Ради ГО “ЕдКемп Україна”, зауважив, що громадяни/-ки, які спостерігають за прийняттям рішень та відчувають безпосередній вплив політик, є драйвером для змін та творцями попиту в освітньому середовищі. Якщо вони дивитимуться на освітню політику як і ті, хто її формуватиме, запит на ціннісний підхід буде зростати. На думку Петра Коржевського, директора департаменту освіти і науки РОДА, тримати руку на пульсі суспільних змін і працювати над інструментом потрібно ще до появи усвідомленого запиту.

Чи можуть інститути освіти впливати на етичність вироблення публічних політик в Україні? Учасники/-ці дискусії підтримали думку, що університети могли б взяти на себе цю роль. Окрім освітньої та дослідницької, університет як інституція має унікальну місію: розуміти потреби, цілі та цінності суспільства та пропонувати зважені візії спільного розвитку. Втім, в Україні впродовж десятиліть політичні еліти не бачили користі у такій спроможності університетів. 

Дмитро Шеренговський, проректор з академічних питань та інтернаціоналізації УКУ, зазначив, що для УКУ етична рамка є важливою для публічного прийняття рішень та визначення стратегічних цілей. Якщо університети України і надалі будуть зосереджені на принциповому дотриманні внутрішніх політик та розвиватимуть автономність, університети мають потенціал бути суспільним медіатором – суб’єктом, що є незалежним майданчиком для сторін у політичному процесі, тримає у фокусі етичність процесу та шукає підходи до покращення якості діалогу влади з суспільством у виробленні політик.

Проєкт здійснюється Аналітичним центром УКУ за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED). Серія статей за результатами дискусій виходить в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Погляди учасників/-иць дискусії не обов’язково відображають позицію будь-якої зі згаданих партнерських організацій.