“Україна є найменш довірливим суспільством у світі” – Валерія Корабльова

 Українські й міжнародні науковці, громадські діячі, експерти разом шукали відповіді як подолати татальну суспільну недовіру в Україні та інших посттоталітарних державах. Семінар “Довіра, відповідальність і соціальна згуртованість у сучасній Україні…” відбувся в Київському центрі УКУ 24 – 25 травня. Захід організований Міжнародною спілкою гуманітаріїв та Аналітичним центром УКУ за сприяння міжнародного фонду “Відродження”.

  “Довіра – це побічний продукт соціального капіталу. Це здатність людей співпрацювати один з одним. Вона заснована на тому, що вони поділяють одні й ті ж самі цінності. Там де є соціальний капітал, там де є співпраця і є люди які довіряють один одному. Якщо люди не довіряють один одному, то така політична спільнота і сама держава може розвалитися” – розповів у своїй доповіді відомий політичний філософ, професор Френсіс Фукуяма.

 

                             Френсіс Фукуяма в Київському центрі УКУ 24 травня 2019 р.

  Проте в Україні дуже низький рівень довіри. “Україна є найменш довірливим суспільством у світі. Тільки 9% українців довіряють урядовцям чи представникам влади” – навела дані професорка філософських наук Валерія Корабльова. За її словами, якщо порівняти середній показник рівня довіри у світі та у посттоталітарних країнах то різниця велика. 65% – середній показник рівня довіри у світі, на противагу 48% – у країнах з радянським минулим. “Ми все це не можемо пояснити лише своїм посттоталітарним розвитком. Отож, є якась українська специфіка, на яку треба зважити” – підкреслила дослідниця.

        Круглий стіл  «Довіра, відповідальність і соціальна згуртованість: досвід і виклики», Київський центр УКУ 24 травня

  Зокрема на радянські травми, які значно впливають на нашу здатність довіряти. “Колоніальна травма забирає спроможність до управління, вражає суб’єктність, здатність до врядування. Посттоталітарна травма забирає спроможність довіряти державі: держава є основною загрозою. Відповідно, коли ми маємо накладену одну травму на другу, то ми не тільки є уражені, ми не бачимо виходу з ситуації. Ці 2 речі, коли синергують між собою, створюють дуже небезпечний мікс” – розповів Євген Глібовицький, учасник Несторівської експертної групи. За його словами, потрібно враховувати, що травма не є в минулому – травма є в теперішньому, вона в процесі завдавання. Тому варто розглядати процес побудови довіри в Україні як частину складніших процесів, у світовому контексті.

  “Народ має точно відчувати свої недоліки. Ми не любимо пам’ятати про свої недоліки, а тим самим стаємо слабкішими.“ – підкреслив Олександр Пасхавер  президент Центру економічного розвитку. “Коли ми не довіряємо, ми захищаємося. Але ми йдемо далі захисту. Ми не довіряємо більше, ніж нам потрібно. Процес недовіри дуже стійкий”. Проте експерт підкреслив, що Україні триває новий процес історії. Він не буде короткий чи легкий, але це дає шанс Україні стати справді незалежною державою

Меню

“Україна є найменш довірливим суспільством у світі” - Валерія Корабльова

 Українські й міжнародні науковці, громадські діячі, експерти разом шукали відповіді як подолати татальну суспільну недовіру в Україні та інших посттоталітарних державах. Семінар “Довіра, відповідальність і соціальна згуртованість у сучасній Україні…” відбувся в Київському центрі УКУ 24 – 25 травня. Захід організований Міжнародною спілкою гуманітаріїв та Аналітичним центром УКУ за сприяння міжнародного фонду “Відродження”.

  “Довіра – це побічний продукт соціального капіталу. Це здатність людей співпрацювати один з одним. Вона заснована на тому, що вони поділяють одні й ті ж самі цінності. Там де є соціальний капітал, там де є співпраця і є люди які довіряють один одному. Якщо люди не довіряють один одному, то така політична спільнота і сама держава може розвалитися” – розповів у своїй доповіді відомий політичний філософ, професор Френсіс Фукуяма.

 

                             Френсіс Фукуяма в Київському центрі УКУ 24 травня 2019 р.

  Проте в Україні дуже низький рівень довіри. “Україна є найменш довірливим суспільством у світі. Тільки 9% українців довіряють урядовцям чи представникам влади” – навела дані професорка філософських наук Валерія Корабльова. За її словами, якщо порівняти середній показник рівня довіри у світі та у посттоталітарних країнах то різниця велика. 65% – середній показник рівня довіри у світі, на противагу 48% – у країнах з радянським минулим. “Ми все це не можемо пояснити лише своїм посттоталітарним розвитком. Отож, є якась українська специфіка, на яку треба зважити” – підкреслила дослідниця.

        Круглий стіл  «Довіра, відповідальність і соціальна згуртованість: досвід і виклики», Київський центр УКУ 24 травня

  Зокрема на радянські травми, які значно впливають на нашу здатність довіряти. “Колоніальна травма забирає спроможність до управління, вражає суб’єктність, здатність до врядування. Посттоталітарна травма забирає спроможність довіряти державі: держава є основною загрозою. Відповідно, коли ми маємо накладену одну травму на другу, то ми не тільки є уражені, ми не бачимо виходу з ситуації. Ці 2 речі, коли синергують між собою, створюють дуже небезпечний мікс” – розповів Євген Глібовицький, учасник Несторівської експертної групи. За його словами, потрібно враховувати, що травма не є в минулому – травма є в теперішньому, вона в процесі завдавання. Тому варто розглядати процес побудови довіри в Україні як частину складніших процесів, у світовому контексті.

  “Народ має точно відчувати свої недоліки. Ми не любимо пам’ятати про свої недоліки, а тим самим стаємо слабкішими.“ – підкреслив Олександр Пасхавер  президент Центру економічного розвитку. “Коли ми не довіряємо, ми захищаємося. Але ми йдемо далі захисту. Ми не довіряємо більше, ніж нам потрібно. Процес недовіри дуже стійкий”. Проте експерт підкреслив, що Україні триває новий процес історії. Він не буде короткий чи легкий, але це дає шанс Україні стати справді незалежною державою